Ранковість-вечірність (циркадна типологія)
Horne, J. A. & Ostberg, O. · 1976
Також відомо як: Chronotype · MEQ framework · Circadian preference
Циркадна типологія, або хронотип, описує стабільну індивідуальну відмінність у фазі внутрішнього біологічного годинника відносно зовнішнього часу. Ранкові типи досягають фізіологічних і когнітивних піків раніше та віддають перевагу раннім часам сну й пробудження; вечірні типи зсунуті за фазою в обох випадках. Ця риса є безперервною, а не категоріальною, і більшість людей перебувають посередині. Вона ґрунтується на вимірюваній біології, а саме на часі початку виділення мелатоніну при слабкому світлі та мінімуму температури ядра тіла, що робить її одним із небагатьох конструктів, близьких до особистості, з прямим фізіологічним критерієм.
Рамка, що описує стабільну індивідуальну відмінність у фазі внутрішнього годинника: коли організм людини надає перевагу сну, пробудженню, прийому їжі та діяльності. Горн і Естберґ (1976) створили першу самооцінку ранковості і вечірності та валідизували її за фізіологічним маркером, циркадним ритмом оральної температури, причому в ранкових типів пік наставав значно раніше, ніж у вечірніх. Хронотип є неперервним, а не бінарним: більшість людей перебуває між крайнощами, і він змінюється протягом життя, зміщуючись до пізнього в підлітковому віці та до ранішого в дорослому. Це перевага фази, відмінна від якості сну, тривалості сну та розладів сну.
- Джерело:
- Horne, J. A., & Östberg, O. (1976). A self-assessment questionnaire to determine morningness-eveningness in human circadian rhythms. International Journal of Chronobiology, 4(2), 97-110.
Пройдіть валідований тест, побудований на цій теорії
Читання про конструкт розповідає, що це таке. Валідований інструмент показує, де ви на ньому перебуваєте. Безкоштовно, результати за кілька хвилин.
Докази коротко
- Емпірична підтримка
- Сильні докази
- Реплікація
- Добре відтворюється
- Крос-культурний
- Універсальний
- Метааналізи
- 11 індексовано
Ці оцінки підсумовують опубліковану літературу про теорію, а не якість окремого тесту, створеного на її основі. Це редакційні судження на основі наведених нижче джерел, і вони змінюються в міру накопичення доказів.
Історичний контекст
Горн і Остберг опублікували опитувальник ранковості-вечірності (Morningness-Eveningness Questionnaire) у 1976 році, надавши галузі перший стандартний інструмент самозвіту та підтвердивши його валідність за ритмами температури тіла. Мюнхенський опитувальник хронотипу Реннеберга (2003) використав інший підхід: хронотип обчислюється за фактичним часом сну у вільні дні з поправкою на недосип, а соціальний джетлаг, тобто розбіжність між біологічним і соціальним часом, було введено як окрему й значущу величину. Близнюкові дослідження оцінюють спадковість хронотипу приблизно в 50 відсотків, а загальногеномні асоціативні дослідження виявили конкретні варіанти генів біологічного годинника.
Конструкти
Ранковість
The position of a person's internal clock on the morning-to-evening continuum: how early the body wants to wake, when sleep actually arrives, and when mind and muscles reach their best (Horne & Östberg, 1976). Morning and evening types differ in the timing of body temperature, melatonin and alertness, not in discipline. The middle is not indecision — intermediate types are the most common and the most flexible about schedule — and the position shifts across the lifespan rather than being fixed.
Інструменти
- Шкала хронотипу NOESISNOESIS2026
Тести, побудовані на цій теорії
Практичне застосування
Хронотип передбачає переносимість змінної роботи й використовується в професійній медицині для складання графіків, оскільки вечірні типи краще пристосовуються до нічних змін, а ранкові до ранніх. В освіті невідповідність між зсувом фази в підлітків і раннім початком школи є доказовою базою політик пізнішого початку занять. Клінічно він визначає час світлотерапії при порушеннях сну, пов'язаних із циркадним ритмом. Для індивідуального самопізнання він відокремлює біологічну схильність від моральної оцінки дисципліни, як зазвичай трактують запізнення.
Як це вимірюється
Вимірюється або пунктами переваги (MEQ), або обчисленням середини сну у вільні дні з поправкою на недосип (MCTQ); результатом є безперервний бал фази, який інтерпретується відносно норм за віковими групами.
Критика та обмеження
Хронотип за самозвітом лише помірно корелює з фізіологічними маркерами фази, приблизно від 0,40 до 0,50, тож бали опитувальника є недосконалим замінником біології, яку вони мають відображати. Інструменти на основі переваг, як-от MEQ, змішують біологічну фазу із соціальними обмеженнями: людина, змушена рано вставати, може повідомляти про перевагу ранку незалежно від внутрішнього ритму. Хронотип також систематично зміщується з віком, досягаючи піку вечірності в пізньому підлітковому віці, тому бали можна інтерпретувати лише відносно вікових норм. Пороги, що ділять континуум на п'ять категорій, є умовними, а не виведеними емпірично.
Ключові публікації
- Horne, J. A. & Ostberg, O.. (1976). A self-assessment questionnaire to determine morningness-eveningness in human circadian rhythms.
- Roenneberg, T., Wirz-Justice, A. & Merrow, M.. (2003). Life between clocks: Daily temporal patterns of human chronotypes. 10.1177/0748730402239679
- Roenneberg, T., Allebrandt, K. V., Merrow, M. & Vetter, C.. (2012). Social jetlag and obesity. 10.1016/j.cub.2012.03.038