Особистість і темперамент: у чому різниця?

Темперамент і особистість у повсякденному мовленні часто вживаються як взаємозамінні поняття, і відмінність між ними справжня, хоча це радше питання ступеня, ніж чітка межа.

Усталена відмінність

Темперамент означає конституційно зумовлені індивідуальні відмінності в реактивності та саморегуляції, помітні дуже рано в житті й відносно стабільні. Немовлята вже з перших тижнів відрізняються тим, наскільки сильно вони реагують на новизну, наскільки легко їх заспокоїти, наскільки вони наближаються чи відсторонюються. Ці відмінності передують будь-якій значущій історії навчання, і саме в цьому суть аргументу, що вони є конституційними.

Особистість означає ширші, складніші моделі мислення, почуттів і поведінки, що характеризують дорослу людину. Вона включає темперамент як основу, але додає все, що надбудовано зверху: цінності, переконання, характерні адаптації, ідентичність, стратегії, які людина виробила для керування власною реактивністю.

Найчастіше вживана метафора полягає в тому, що темперамент це сировина, а особистість це те, що досвід із неї створює.

Звідки це походить

Сучасна дослідницька програма починається з Нью-Йоркського лонгітюдного дослідження Томаса і Чесс у 1950-х роках, у якому спостерігали за немовлятами та виявили дев'ять вимірів темпераменту, пізніше згрупованих у моделі легкого, складного та повільно адаптивного типу. Робота Кейгана про поведінкове гальмування у 1980-х роках показала, що частина немовлят, які у віці чотирьох місяців сильно реагують на новизну, залишається стриманішою в підлітковому віці, із вимірними фізіологічними відмінностями.

Модель Ротбарт, нині найвпливовіша, зводить темперамент до трьох широких факторів: сургенції або екстраверсії, негативної афективності та вольового контролю. Раніша модель EAS Басса і Пломіна пропонувала емоційність, активність і товариськість.

Де межа розмивається

Чітка відмінність викликає труднощі з обох боків.

Виміри рис дорослих дуже нагадують виміри темпераменту в дорослому вигляді. Сургенція за Ротбарт відповідає екстраверсії, негативна афективність відповідає нейротизму, вольовий контроль відповідає сумлінності. Це три з Великої п'ятірки під іншою назвою, пов'язаною з розвитком. Якщо риси дорослих це значною мірою розвинений темперамент, то ці категорії описують не різні речі, а радше ті самі речі в різному віці.

Оцінки успадковуваності їх теж не розділяють. І темперамент, і риси особистості дорослих показують успадковуваність у діапазоні від 40 до 60 відсотків: темперамент не є винятково біологічним, а особистість не є винятково засвоєною.

І темперамент не є незмінним. Загальмовані немовлята за Кейганом мали більшу ймовірність стати стриманими підлітками, але значна їхня частка ними не стала. Ранній темперамент змінює шанси, він не визначає результат.

Чому цю відмінність усе ж варто зберігати

Навіть розмита, вона виконує корисну роботу.

Вона пояснює, чому зміни можливі, але повільні. Якщо частина того, із чим ви працюєте, була присутня ще до того, як ви могли на це вплинути, зусилля дають поступовий рух, а не перетворення, а очікування перетворення це добрий спосіб помилково дійти висновку, що нічого не змінюється.

Вона також розділяє реактивність і регуляцію, які повсякденна мова змішує. Дві людини можуть мати однакову інтенсивність емоційної реакції й надзвичайно відрізнятися тим, що вони з нею роблять. Друге піддається тренуванню значно краще, ніж перше, і втручання, спрямовані на регуляцію, а не на реактивність, мають кращі докази.

У термінах вимірювання

Інструменти для дорослих вимірюють особистість, а не темперамент. Оцінювання темпераменту проводиться за допомогою інструментів для немовлят і дітей, часто через повідомлення батьків або спостереження, і на дорослих не переноситься.

Те, що фіксує опитувальник для дорослих, це поточний стан системи з конституційними основами та десятиліттями нашарованого досвіду. Саме тому бал за рису найкраще читати як опис того, де ви перебуваєте зараз: інформативний, помірно стабільний, але не твердження про те, що було неминучим.